«…Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?…»
Наталія Погребняк
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких жахливих сторінок був голодомор.
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Саме з цією метою 26 листопада в бібліотеці була проведена година-реквієм «Вічна пам’ять змореним голодом», де учні 10 класу висвітлили теми: святість пам’яті, гіркі свідчення, історія вчить, нагадує, застерігає. Учасники переглянули відеофільм з елементами хроніки, що дав змогу унаочнити жорстокі факти із життя українського народу в 1932-1933 рр.
На заході була презентована книжкова виставка історичної пам’яті «Сльоза пекучої пам’яті». На виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.
Хвилиною мовчання та горінням свічок присутні вшанували невинно закатованих жертв голодомору.
Тільки пам’ятаючи минуле, ми можемо творити сьогодення і мріяти про майбутнє.
