Минають дні, ідуть роки.
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – навіки,
В душі чомусь не замовкає.
15 лютого з року в рік схиляються знамена над полеглими в Афганістані.. Це день пам’яті тих бійців, які виконували свій інтернаціональний обов’язок, воювали та загинули на чужині.
Це рана, що не загоїться, біль, який не відступає. Афган став важким випробуванням не тільки для тих, хто воював, а й для їхніх сімей: сиві від горя батьки й матері ховали своїх молодих синів, діти ставали сиротами, жінки – вдовами в мирний час.
Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя й біль втрат. Ми це пам’ятаємо. І на підтвердження цього 12 лютого в бібліотеці СЗОШ № 8 пройшла зустріч – спогад «Були ми там, куди нас кликав час» з воїном – інтернаціоналістом заступником голови міської Спілки ветеранів Афганістану полковником Лебедєвим Віктором Івановичем.
Він поділився з присутніми своїми спогадами про тяжкі воєнні роки на чужій афганській землі. Страшні реалії війни перенесли присутніх в атмосферу вірності військовому обов’язку та доблесті воїнів, що дали присягу Батьківщині.
Під час заходу присутні поринули в події минулих років, ознайомилися з масштабами складних і неоднозначних подій в Афганістані, переглянули документальні відео фрагменти про афганську війну, вшанували пам’ять тих, хто поліг в Афганських ущелинах, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання.
Після виступу відбулося живе спілкування, коли учні мали змогу отримати відповіді на свої запитання. Вдячні слухачі подарували воїну квіти, солодкий подарунок та сфотографувалися з ним на пам’ять.
Гарним доповненням заходу стала книжкова виставка «Тюльпаном чорним пам’ять проросла», в якій висвітлюється тема афганської війни.
Летять, відлітають у вічність роки… Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті імена воїнів – афганців. Пам’ятайте ветеранів, виявляйте розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках…
