Мільйони тих, що голодом убиті,
навіки стали пам’яттю і болем,
пшеничним білим хлібом, чорним житнім…
І просто — полем, Українським полем.
Н. Волотовська
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор. Ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією.
В шкільній бібліотеці До дня пам’яті жертв голодоморів для учнів закладу експонується книжкова виставка – реквієм «А свічка плакала в скорботі».
Зі сторінок численних видань – книг, журналів та газет, представлених на виставці, постає жахлива картина нищення української нації. Документи і матеріали розкривають причини, масштаби та наслідки катастрофи. На основі матеріалів усних історій розкривається страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.
Біля книжкової виставки було проведено бібліографічний огляд літератури “В руках, що виростили хліб, не залишилось і зернини…”. Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
